Публікація містить аналітичний виклад результатів дослідження змін ставлення до ЛГБТ, які відбулися в українському суспільстві за час, що минув з початку Євромайдану.
«Сьогодні кіно, а завтра оргія»: аналіз ставлення правих до ЛГБТ в Україні
Виконавче резюме (ключові висновки)
Матвій Вознесенський
Суб’єкти правого суспільно-політичного руху є найбільш агресивно налаштованими супротивниками ЛГБТ в Україні.
Чинення спротиву ЛГБТ є частиною ідеології та публічної саморепрезентації «правих». Свідома гомофобія є складовою ідеологічної платформи правих.
Риторика, спрямована проти ЛГБТ, є традиційною частиною правої риторики в Україні.
Праві свідомо спотворюють об’єктивну інформацію про ЛГБТ з метою нагнітання суспільного несприйняття. Насамперед, це стосується маркування публічних акцій ЛГБТ різного змісту як «гей-парадів».
Рівень негативного ставлення до ЛГБТ з боку правих прямо пропорційний рівню їх радикалізму. Суб’єкти правого руху, які мають найменшу публічну репрезентацію через власних спікерів, виявляють найбільший радикалізм до ЛГБТ.
Рівень негативного ставлення до ЛГБТ з боку правих політичних сил прямо пропорційний їхній політичній вазі.
Сплески гомофобної риторики правих прямо пов’язані з проведенням Маршів Рівності та розглядом у парламенті законодавчих ініціатив, що стосуються ЛГБТ (спрямованих як на користь ЛГБТ, так і проти них).
Риторика правих щодо фізичного спротиву ЛГБТ обумовлена майже виключно саморепрезентацією ЛГБТ через публічні заходи.
Насильство для правих є прийнятним у принципі — як спосіб вирішення суспільних проблем.
Праві стоять в авангарді фізичних нападів на заходи ЛГБТ-спільноти.
Ті спікери правих, які закликають перешкоджати ЛГБТ-заходам, і ті праві, який на практиці чинять такий спротив, — це різні категорії людей: одні нацьковують, інші чинять напади.
У спротиві ЛГБТ праві надають однозначну перевагу акціям прямої дії, практично уникаючи протистояння в сфері законотворчого процесу.
Попри зростання проявів фізичного спротиву ЛГБТ-рухові з часу організації першого КиївПрайду у 2012 році, пропозиції правих щодо законодавчих обмежень для ЛГБТ пом’якшуються.
Окремі діячі «правого» руху проходять схожий еволюційних шлях у своєму ставленні до ЛГБТ: від особистої участі в акціях проти ЛГБТ — через інтенсивно деклароване гомофобне ставлення і велику увагу до цієї теми — до легкої гомофобії або переважного ігнорування ЛГБТ-питань.
Тривала публічна гомофобія конвертується для конкретного правого діяча в негативний соціальний капітал.
Широка громадська думка про чинення правими спротиву ЛГБТ повільно змінюється не на користь правих.
Праві зухвало заперечують існування будь-якої дискримінації чи утисків в Україні щодо ЛГБТ, хоча самі й виступають агентами цієї дискримінації.
У прогнозуванні розвитку ЛГБТ-руху в Україні праві орієнтуються на сценарії, втілені в інших країнах, ігноруючи власні засади й плани розвитку українського ЛГБТ-руху.
У частині інтелектуальної дискусії з ЛГБТ-проблематики праві відчувають дефіцит спікерів.
Для правих революційні події 2013–2014 років були не Єврореволюцією, а недовершеною національною революцією.
Оскільки ідея для правих вища за закон, вони можуть вдаватися до цинічної брехні, захищаючи тих осіб зі свого числа, хто пішов проти законності.
Праві є далекими від глибокого аналізу суспільних проблем і схильні до рішень, які лежать на поверхні, або диктуються лідерами правих.
Праві сильні в акціях прямої дії, але слабкі в процесах постійного впливу.
Навіть будучи присутніми у владі, праві використовують її неефективно.
В ідеологічному, організаційному та політичному відношенні праві являють собою конгломерат різних індивідів, угруповань, організацій, які не мають координаційного ядра.
Стосунки правих із Церквами є складними, у ставленні до ЛГБТ та відповідних діях обидва ці суб’єкти, переважно, не контактують і не координуються між собою.
праві вважають ідеальним сценарієм «євроінтеграції» поширення морального впливу України на решту Європи, включно з витісненням ЛГБТ зі сфери публічної репрезентації.
Мас-медіа, зазвичай, не є лояльними до позиції правих щодо ЛГБТ.
Повний текст дослідження"Післяреволюційна Україна: толерантність чи ухил вправо?" Післяреволюційна Україна: толерантність чи ухил вправо?"/ ЛГБТ-центр Донбас-СоцПроект, 2016