Соціалізм
Капіталізм неможливий без зростання, а нескінченне зростання неуникно призводить до виснаження ресурсів планети. Однак відомі досі альтернативи руйнуванню природи й людського життя були дискредитовані орієнтацією на прибуток. Соціалістичні держави ХХ ст. ані принесли свободу, ні відзначилися дбайливим ставленням до природи й довкілля. Сьогодні багатовимірна криза капіталізму спонукає до пошуку нових альтернатив. Також розпочалася нова дискусія про соціалізм у ХІХ ст. І вона може спиратися на ідеї Рози Люксембурґ, яка прагнула живого, відкритого до дискусій та в усіх сенсах демократичного соціалізму. «Дух справжнього соціалізму» вона вбачала у «найрішучішій революційній діяльності й найщедрішій людяності».
Роза Люксембурґ розуміла соціалізм як єдність політичних та соціальних свобод. Через це вона відразу увійшла в конфлікт із Леніним і Троцьким – лідерами більшовиків, які 1917 р. захопили владу в Росії й скасували політичні свободи. Люксембурґ писала у вересні 1918 р.: «Ми завжди розрізняли соціальне ядро і політичну форму буржуазної демократії, ми завжди вилущували гірке зерно соціальної несправедливості й несвободи з солодкого лушпиння формальної рівності та свободи – не для того, аби відкинути їх, а щоб спонукати робочий клас не вдовольнятися лушпинням і здобути політичну владу, щоб наповнити її новим соціальним змістом».
Ніщо не лякало Розу Люксембург так, як небезпека, що через реальну політику більшовиків соціалістичну ідею буде позбавлено найважливішого - здатності бути альтернативою гнобленню, експлуатації та приниженню. За її словами, соціалізм не можна завести нишком через чорний хід, і в могильній тиші диктатури, навіть «лівої», він неможливий. Соціалізм має бути прагненням більшості, а тому – максимально публічною справою. Його привабливість проявляється лише у відкритій дискусії. За Люксембурґ, під час революцій наблизити суспільство до соціалізму здатні не «революційні партії», а винятково маси. Єдиною основою цього може бути демократія. Соціалізм, на думку Люксембурґ, неможливо запровадити згори хоча б тому, що його необхідною передумовою є свобода, яку не можна накинути, - вона постає із прагнення низів.
В основу своєї політичної концепції Роза Люксембурґ поставила Марксову дихотомію «соціалізм або варварство». Якщо людство не звільниться від домінування прибутку, рід людський вже не можна буде порятувати від варварства. Сьогодні, після двох світових воєн, краху державного соціалізму й за все очевидніших збоїв системи капіталістичного виробництва головні ідеї Люксембурґ – досягнути і політичних, і соціальних свобод, мислити природу й людину тільки в єдності – можуть бути покладені в основу концепції альтернативного суспільства.
«Це історичне завдання пролетаріату, коли він прийде до влади, – створити соціалістичну демократію замість буржуазної, а не скасувати демократію як таку. Ця соціалістична демократія почнеться не в землі обітованій, не після того, як буде закладено фундамент соціалістичної економіки, не як подарунок на Різдво чемному народу, що увесь час слухняно підтримував жменьку соціалістичних диктаторів».
Авторка портрету: Валентина Петрова.