ГО Центр «Мнемоніка» про цикл освітніх семінарів для вчитель_ок соціальних і гуманітарних дисциплін
Викладання історії в українських школах часто позначене політичною домінантою. Вона стала настільки буденною частиною робочого процесу, що вчитель_ки та уч_ениці її навіть не помічають. Чимало прикладів оприявнила «Українська школа онлайн». Далеко не завжди вчитель_ки розуміють, що навчальні підручники та плани, сформовані на певне політичне замовлення або ж відображають панівні соціальні стереотипи. Туди не потрапляють наративи про недомінантні соціальні групи, які, до того ж, часто стають об’єктами негативної стереотипізації.
Таврування поляків, угорців, татар ворогами українського народу стало звичним явищем для українських шкільних уроків з історії періоду Київської Русі та епохи козацтва. При цьому історія в підручниках зовсім не висвітлює того факту, що, наприклад, рядові польські та угорські селян_ки могли не менше страждати від соціального гніту «своїх» дворян, ніж українські. Тому справа тут не в «споконвічно поганих» поляках чи угорцях, а особливостях станового укладу, за якого більша частина будь-якого народу перебувала в знедоленому становищі. Бідність, релігійна нетерпимість, відсутність соціальної мобільності – це іманентні риси будь-якої традиційної спільноти. І хоч справа не в етнічному походженні, українські підручникові наративи зосереджують надмірну увагу саме на особливій стражденності «україн_ок», а не селян_ок чи православних.
Отож вчитель_кам часто бракує як необхідних систематизованих наративів, так і сучасних інструментів для викладання такої історії України, яка б виховувала цінності толерантності та включала оповіді про недомінантні соціальні групи. У зв’язку з цим ГО «Центр «Мнемоніка» ініціювала цикл освітніх семінарів для вчитель_ок соціальних і гуманітарних дисциплін Рівненської області «Культура пам’яті». Вони покликані надати необхідні методичні інструменти для проведення уроків з історії України, історичного краєзнавства і виховних занять.
Частина занять у межах семінару мала теоретичний характер. Вони були спрямовані на те, щоб пояснити політичну природу історії, описаної в підручниках. Ще від епохи «масового традицієтворення»[1] історична наука перетворюється на об’єкт політичної маніпуляції в більшості європейських держав. Стандартизована система освіти, мас-медіа, кіно, театр та символічний простір стають інструментами формування нової колективної пам’яті щойно сформованих національних спільнот. Саме в цей період масово виникають національні історії та відповідні підручники.
З’являється в цю епоху й перша послідовно обґрунтована концепція історії України, написана Михайлом Грушевським. Відсутність в українців держави у той період зумовила надмірне зосередження на народницькій (етнічній) історії. Відтоді історії інших етнічних груп, що населяли територію України, свідомо чи несвідомо приділяли недостатньо уваги. Сучасні реалії української національної держави та потреба формування толерантної громадянської нації ставлять перед освітнім процесом дещо інші завдання: формувати інклюзивну пам’ять про минуле. Під інклюзивною пам’яттю мається на увазі такий історичний наратив та практики вшанування подій та історичних діячів минулого, які включають розповіді про інші етнічні групи і їхню взаємодію з україн_ками, культурні й економічні взаємовпливи тощо.
Практична частина тренінгів була присвячена демонстрації тих освітніх інструментів, які ГО «Центр «Мнемоніка» вже створив у межах своїх проектів щоб полегшити вчитель_кам викладання полікультурної історії регіону та історії повсякдення. Серед них – короткометражні документальні відео з історії Голокосту на теренах Рівненської області та настільна гра, яка знайомить з полікультурною та поліконфесійною історією Рівного. Настінний календар, що репрезентує соціокультурний простір міста та історію повсякдення через світлини містян та архітектурного наповнення Рівного. У робочому форматі слухач_ки мали можливість проаналізувати світлини календаря і так познайомитися з історіями міста та його повсякденністю. Ще однією компонентою практичної частини семінарів було знайомство з добіркою тренінгів, що покликані сприяти формуванню інклюзивної культури пам’яті. Також ми створили невеликий онлайн-курс, у якому висвітлено особливості конструювання меморіального простору Рівного.
Цей курс є демонстрацією того, як не лише шкільні підручники й мас-медіа, але й символічні простори міст зазнають політичних впливів.
Ми отримали позитивні відгуки від багатьох вчитель_ок регіону, які засвідчили, що вже знайомі з низкою цих освітніх інструментів та використовують їх на уроках історії, історичного краєзнавства й під час виховних годин.
Станом на сьогодні, «Центр «Мнемоніка» провів 4 таких освітніх семінари для 90 вчитель_ок Рівненщини. Учасники отримали 3 видання організації, здійснені у попередні роки за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні: «Голокост у Рівному», «Місто моє розстріляне» та «Місто пам’яті – місто забуття: палімпсести меморіального ландшафту Рівного».
У вересні цього року відбудеться ще один семінар із циклу «Культура пам’яті» для вчитель_ок суспільних та гуманітарних дисциплін області. Заключною ж подією має стати дводенний семінар для 20 відібраних учасників із різних регіонів України, який ми плануємо провести в жовтні 2020 року.
[1] «Епоха масового традицієтворення» - за Еріком Гобсбаумом, період європейської історії, який охоплює останню чверть ХІХ – початок ХХ ст. За визначенням вченого, у цей період низка новоутворених національних держав Західної та Центральної Європи започатковує практику цілеспрямованого конструювання національної ідентичності. Уряди цих держав часто діяли за формулою, колись вдало сформульованою італійським поетом М. Д’Адзельйо: «ми створили Італію, тепер потрібно створити італійців». Значна кількість історичних наративів та національних символів, витворених у межах такої національної політики, насправді не були такими задавненими та «споконвічними», як їх презентували у публічних політичних практиках. Це були «нововинайдені традиції», презентовані як «давні і правічні» символи «із сивої давнини», що нібито століттями об’єднували національні спільноти.