27 липня - 1 серпня 2018 відбувся літній табір Незалежних гірняцьких профспілок Кривого Рогу. Змінивши індустріальні пейзажі та міський смог на степове небо і морські бризи, профспілковці отримали змогу поспілкуватися в неформальній обстановці, ближче познайомитися з представниками дружніх ініціативта відточити колективну взаємодію, подекуди в дуже неочікуваних площинах.
Про незалежні профспілки не так часто можна почути з мейнстримних медіа, хоч це зразки ефективної низової ініціативи та реального громадянського суспільства, про необхідність яких сьогодні стільки говорять в Україні. Деіндустріалізація економіки, атомізоване суспільство, олігархічна політика, неоліберальні реформи - профспілкові активісти добре усвідомлюють усі перешкоди, але прагнуть відновити контроль над власними долями і траєкторією розвитку країни.У 2017-2018 рр. робітничі протести на промислових підприємствах Кривого Рога, у яких ключову роль відігравала Незалежна профспілка гірників України, нагадали, що успішна колективна дія найманих робітників - можлива. Але сучасний профспілковий рух просувається не торованим шляхом, а радше стрімкими стежками, і це вимагає постійної рефлексії та взаємодії.
Літній табір НПГУ на Арабатській стрілці став місцем, де від важкої фізичної праці та виснажливої організаційної діяльності можна було відпочити з користю для спільної справи. Змінивши індустріальні пейзажі та міський смог на степове небо і морські бризи, профспілковці отримали змогу поспілкуватися в неформальній обстановці, ближче познайомитися з представниками дружніх ініціатив (ГО “Соціальний Рух”, “Спільне: журнал соціальної критики”, “Vector:media”, самба-бенд “Ритми спротиву”) та відточити колективну взаємодію, подекуди в дуже неочікуваних площинах.
Профспілковий тренер з 30 річним досвідом Едуард Вохмін допоміг учасникам табору окинути свіжим поглядом пройдений шлях, публічно проговорити свої надії та острахи і уявити, що може являти собою новий якісний рівень, досяжний для незалежних профспілок у середньостроковій перспективі. Під час стратегічної гри дві команди - “профспілкові лідери” та “симпатики й активісти” - розробили плани розвитку місцевого осередку НПГУ на 3 роки, порівняли їх та обговорили сильні й слабкі місця, співвідносячи ці “дорожні карти” із зарубіжним досвідом та українськими реаліями. Роздуми та дискусії перемежовувалися з груповими вправами.
“Хто йде не в ногу, той чує інший барабан”. Дівчата з “Ритмів спротиву” провели майстер-клас з гри на ударних інструментах. Какофонія аматорського оркестру на диво оперативно змінилися на пристойне звучання фанку та дружнє скандування. Музика надає протесту резонансного звучання - ця частина програми привернула найбільше уваги сусідів табору, і їхня реакція була виключно позитивною.
Але щоб спротив почули далеко за межами Арабатської стрілки або Кривого Рогу самих барабанів і голосових зв’язок недостатньо. Семінар з медіароботи, проведений Діною Артеменко, порушив питання висвітлення звичайного героїзму гірників і металургів та незвичайної рутини профспілкової боротьби у ЗМІ. Як пробитися в новини та популяризувати власні медіаресурси? Формат семінару був безкінечно далеким від повчання експертами людей фізичної праці - “Viber-страйки”, які влаштовували криворожани, дають чималу поживу для роздумів над новітніми можливостями низової самоорганізації та перспективами електронної демократії.
Артем Тідва розповів про свою участь у молодіжному лівому таборі в Данії, висвітливши, яким є стан робітничого руху в різних країнах світу та форми співпраці між ними. Активістки й активісти НПГУ високо оцінюють вже встановлені зв'язки із зарубіжними лівими силами та міжнародними профспілковими організаціями та хочуть і надалі обмінюватися досвідом і координувати зусилля.
Фото: Діна Артеменко