Запланована реформа від уряду Зеленського передбачає право купівлі-продажу землі лише для громадян України.
Після розпаду СРСР в Україні провели земельну реформу. Вона мала скасувати систему колгоспів та розподілити їхні землі між селянами задля розвитку приватного господарства. Але у 2001 р., побоюючись можливих наслідків запуску ринку землі, парламент увів мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Відтоді його продовжували десять разів, оскільки більшість населення не підтримувала й не підтримує зняття мораторію, і влада щоразу боїться йти на цей крок. У 2018 р. Європейський суд з прав людини прийняв рішення, що мораторій порушує права власників землі. Окрім того, запровадити ринок сільськогосподарських земель уже давно вимагає МВФ і робить це умовою отримання нового кредиту. Тож питання лише в тому, коли скасують мораторій, і головне — якими будуть нові правила.
Запланована реформа від уряду Зеленського передбачає право купівлі-продажу землі лише для громадян України. Таким чином уряд начебто захищає національні ресурси від захоплення іноземними корпораціями. Сьогодні компанії з іноземним капіталом обробляють лише 4% від усіх сільськогосподарських угідь в Україні. Частина великого та малого агробізнесу підтримує земельну реформу, тоді як інша частина — бере участь в організації протестів проти неї. Скасування мораторію може стати одним із найменш популярних кроків нової влади, на чому інші політичні сили намагаються покращити свій рейтинг.
Так, опозиційні партії «Батьківщина» й ОПЗЖ виступають проти відкриття ринку землі, а партія Європейська солідарність, очолювана експрезидентом Порошенком, та ідеологічно близький йому «Голос» — за відтермінування рішення по мораторію. В усіх цих партіях є люди, пов’язані з аграрним бізнесом, але лобіювання їхніх інтересів може відступати на другий план, коли партії потрібно на протестних настроях завоювати електорат. Так, іще наприкінці 2018 р. президент Петро Порошенко просував найскорішу відміну мораторію, а перейшовши в опозицію, вимагає не приймати зараз це рішення. Помітну участь у протестах проти реформи беруть також ультраправі партії «Свобода» і “Нацкорпус”. Радикальне бойове крило “Нацкорпусу” брало участь у сутичках із поліцією під час земельних протестів.
Загалом політичну ситуацію навколо зняття мораторію можна охарактеризувати як ситуативну. Розуміючи велику вагу питання для настроїв виборців, партії, будучи в опозиції, схильні гальмувати скасування мораторію, а прийшовши до влади виступають за відкриття ринку землі, не в останню чергу через тиск кредиторів. Земельне питання давно вже стало тригером для виборців, на кшталт мовного питання чи вибору концепції історичної пам’яті. Корені цього ростуть з української історії, коли довгий час від володіння землею залежало виживання. Якщо помножити це на політичні меседжі останніх двох десятків років - отримаємо нинішню ситуацію, коли словами “продаж землі” можна провокувати бурю емоцій у різних електоральних групах. Цю тему активно експлуатують українські націоналісти. «Продаж землі» вони інтерпретують як зраду національних інтересів, передачу «національного багатства» іноземцям.
Мораторій мав запобігти концентрації земель в руках великих агрохолдингів, але не виконав цього завдання. Попри формальну заборону на купівлю-продаж, за останні два десятиліття в Україні відбулася вражаюча концентрація земель. Це сталося, бо мільйони власників землі неспроможні самостійно обробляти свої паї, тому здають їх в оренду за низькими цінами, переважно великим агрохолдингам. Юридичні механізми демонополізації у сфері оренди земель відсутні. В Україні є десятки агрохолдингів із земельними банками на десятки й сотні тисяч гектарів, які постійно впливають на державну політику. На перший десяток найбільших агрофірм припадає приблизно 10% сільськогосподарських земель, на першу сотню — майже чверть (приблизно стільки ж припадає на понад 4 млн дрібних землевласників).
Середній розмір агрогосподарства в Україні — 1058 га, тоді як в ЄС — 16,6 га. В Україні багато агрохолдингів мають сотні тисяч гектар в обробітку. Одним з найбільших олігархів у сфері виробництва зерна, на якому спеціалізується Україна є скандально відомий Олег Бахматюк. Олігарх, який винен мільярдні суми приватним вкладникам його банків, українському бюджету і навіть іноземним інвесторам. Він при цьому володіє компаніями з величезними посівними площами навіть для монополізованого агроринку України. У його компанії "Ukrlandfarming" зосереджено 570 тис. га землі.
Другий найбільший гравець на аграрному ринку України - компанія "Kernell" з 600 тис. га землі. Компанію контролює український олігарх Андрій Веревський, чиї статки оцінюють у понад 1 млрд дол США. Цікаво, що цей олігарх, який володіє одним з найбільших агробізнесів у Східній Європі, був депутатом чотирьох скликань парламенту поспіль від різних партій і навіть входив до Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Сьогодні цей комітет очолює Микола Сольський, засновник Українського аграрного холдингу (має в обробітку понад 50 тис. га).
Великий агробізнес контролює 60% українських сільськогосподарських земель, продовольчі ринки, виробничо-збутові ланцюги, а також отримує 60% державних субсидій, що виділяються на підтримку сільського господарства. Усе це залишає фермерським сім’ям мало можливостей для успішного розвитку. В Україні відсутні дієздатні механізми захисту дрібних фермерів та суттєво монополізований і криміналізований посередницький бізнес. Агрохолдинги зацікавлені в експортноорієнтованому виробництві монокультур (насамперед пшениці, ячменю та кукурудзи). Їхня продукція продається за кордон переважно через офшорні схеми. Тільки при експорті пшениці й кукурудзи через офшори було виведено з-під оподаткування 1,5 млрд дол США за 2015-2017 рр. Агрохолдинги уникають таких часо- і працезатратних продовольчих товарів, як картопля, овочі, фрукти, м’ясо та молочні продукти. Цю ринкову нішу в Україні переважно зайняли дрібні селянські господарства.
42,7 млн га (70,8% території України) — це сільськогосподарські угіддя. В ході земельної реформи 6,9 млн. сільських жителів (близько 16% загальної кількості населення) отримали 27,7 млн га сільськогосподарських угідь у приватну власність шляхом розпаювання земель колишніх колгоспів. 41 млн га підпадають під дію мораторію, з них 31,5 млн га земель у приватній власності, а 10,5 млн га земель — у державній та комунальній власності. Нині близько 4,7 млн приватних власників (70% від загальної кількості) здають в оренду свою землю сільськогосподарським товаровиробникам. Загальний розмір офіційного ринку оренди становить близько 17 млн га. Водночас сільське населення України перебуває на межі бідності, 44% людей отримують дохід нижче прожиткового мінімуму, а 7% страждає від недоїдання[1].
Це змушує багатьох здавати землі в оренду за дуже низькими цінами, а значна частина власників паїв хоче їх продати. Водночас існує тіньовий ринок купівлі-продажу землі, на якому використовують напівлегальні способи змінити право власності на пай. Дослідження показують, що середня ціна на тіньовому ринку становить 1365 євро/га, при чому за 2016–2019 рр. ціна впала на 25%[2]. Навіть ліберальні економісти визнають, що після зняття мораторію на ринку землі пропозиція буде значно перевищувати попит, що може обвалити ціну на землю[3]. Ситуація ще більше ускладнюється через поширеність рейдерства бізнесу в Україні, а також плани уряду продати частину державних земель. Це створює загрозу, що після зняття мораторію значну частину земель скуплять за безцінь.
Поряд із соціальним виміром проблеми, не менш важливий і екологічний. Орні землі становлять 54% території України (з них 84% у приватній власності), тоді як середній показник розораності в ЄС — 25%. Це є однією з головних екологічних загроз в Україні. При цьому 53% площі країни перебувають у приватній власності, через що держава ризикує втратити контроль над станом ґрунтів, земельною та екологічною політикою на більшій частині території України. Ситуація ускладнюється через промислову модель сільського господарства (використання хімічних добрив, пестицидів та важкої техніки, вирощування монокультур), характерну для значної кількості агрохолдингів, яка має нищівний вплив на довкілля. Це призводить до деградації ґрунтів, ерозії та втрати родючості, а також зниження біорізноманіття. Зокрема, загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнають впливу водної ерозії, складає 10,6 млн га орних земель (32% від їх загальної площі), щорічне зростання площ еродованої ріллі сягає 60−80 тис. га, щорічні втрати гумусу становлять 0,65 т/га. Окрім того, за останні 20–30 років відбулися значні негативні зміни з малими річками. Якщо не змінити ситуацію, то це призведе до зникнення річок та опустелювання[4].
Щоб запобігти таким процесам, у 1990-х рр. українські науковці пропонували вивести з обігу 9 млн га орних еродованих земель та перевести їх у луки, степи, ліси. Однак ці землі були передані у приватну власність. Завдяки мораторію держава ще має шанс викупити їх і перевести у природно-заповідний фонд, поки ці земліне скупили агрохолдинги. Для цього замість мораторію треба ввести тимчасову монополію держави на купівлю земель. Саме це може стати компромісним рішенням, врівноважити бажання дрібних власників продати пай та запобігти скуповуванню землі великими компаніями. Гроші на це можна взяти з екологічних податків, які зараз часто використовуються не за цільовим призначенням. Також варто законсервувати й перевести у природно-заповідний фонд частину державних сільськогосподарських земель.
Відсутність ідеологічних лівих у парламенті та загалом низький рівень дискусії довкола земельного питання дозволяють владі робити заяви про невідворотність реформ. Навіть у часи національного карантину Президент вимагає від Ради відкриття ринку землі. Про це Володимир Зеленський згадує у зверненні поруч з вимогою обмежити пересування Україною у зв’язку з пандемією. Загальна паніка, інформаційний шум та загроза економічного колапсу вочевидь дозволять прийняти низку непопулярних та небезпечних рішень. А ось їхні негативні наслідки, як і пандемія коронавірусу, вдарять перш за все по найбільш соціально незахищених верствах населення.
Матеріал підготовлений на основі публікації для фракції лівих GUE/NGL у Європейському Парламенті. Версія англійською мовою на нашому сайті.
[1] https://commons.com.ua/uk/moratirij-i-koncentracija/ https://commons.com.ua/uk/movchannya-ta-pristosuvannya/ https://voxukraine.org/uk/strategiya-zemelnoyi-reformi-v-ukrayini-do-2024-roku/
[2] https://voxukraine.org/uk/skilki-dijsno-koshtuye-zemlya-pid-moratoriyem-v-ukrayini-analiz-5620-ogoloshen-pro-prodazh-payiv-na-olx/
[3] https://voxukraine.org/2017/10/18/zhittya-pislya-moratoriyu-yakij-realnij-popit-na-ukrayinsku-zemlyu/
[4] https://commons.com.ua/uk/zemelna-reforma-vede-ukrayinu-ne-v-yevropu/