До Міжнародного дня безпеки праці органайзер Профспілки будівельників України Артем Тідва розповів про "карантинний режим" роботи українських будмайданчиків та про основні проблеми безпеки праці будівельників в Україні.
До Міжнародного дня безпеки праці органайзер Профспілки будівельників України Артем Тідва розповів про "карантинний режим" роботи українських будмайданчиків та про основні проблеми безпеки праці будівельників в Україні.
На карантині людей добровільно-примусово відправляють у неоплачувані відпустки. Будівельни_ці на будмайданчиках зараз фактично не мають законних гарантій трудових прав, адже саме в цей карантинний період рішенням Уряду діяльність регулюючих органів перейшла в режим онлайн. Держпраці, відповідальна за контроль дотримання трудових прав, зараз лише фіксує порушення, обіцяє поновити перевірки після карантину. Держінспекцію ДАБІ, що слідкувала за якістю та відповідністю будівельних робіт нормативам, розформовано, однак не було сформовано структуру, яка б виконувала цей держнагляд та контроль за дотриманням законів на будівництві.
Ми почали зіштовхуватись з іншою проблемою - деякі працедавці знижують розцінки на працю, враховуючи обмежену мобільність працівниць і працівників. Мовляв, іншої роботи немає, а ця тепер буде менш оплачувана. Є, звичайно, і протилежні випадки, адже існують добросовісні працедавці.
За допомогою профспілок трудові колективи домагаються своїх прав: оплати за простій не з вини працівни_ць, також забезпечення транспорту і належного оформлення оплачуваних відпусток.
Поза карантином - проблеми одвічні: свавілля працедавців, слабкість регулюючих органів, неорганізованість трудових колективів. Немає належного нагляду з боку податкової, працівни_ці працюють по 300 годин на місяць без понаднормової зарплатні, оплачувані відпустки нерідко існують лише на папері. Більшість людей на будмайданчиках працюють "по-сірому": мінімалка плюс конверт. І роблять це не з власної волі, а тому, що така ситуація на ринку.
Без жорсткого нагляду та покарань недобросовісних працедавців з боку Держпраці вже нормою стали робота без документів, без планів виконання робіт, без вихідних, цілодобово, з “колегами”, яких не існує на папері. Наявність боргу по "сірій" зарплаті складно довести в суді. Працівни_ць на небезпечних роботах не забезпечують засобами індивідуального захисту, на більшості будмайданчиків кваліфікований стропальник або відсутній взагалі, а його функцію виконує той, у кого опинилась рація, або реальна кількість стропальників не відповідає номінальній. Тобто некомпетентні люди керують небезпечними роботами, нерідко прораби та начальники дільниць тиснуть на працівни_ць, щоб ті працювали швидше, порушуючи техніку безпеки. Тобто замість державного контролю є тиск некомпетентного або халатного менеджменту будмайданчиків.
Практики штрейкбрейхерства надзвичайно поширені в неформальному секторі, а праця на будівництві стає дедалі більш неформальною та сезонною: бригада прийшла, попрацювала і пішла.
Є також інші горизонтальні проблеми, про які говорять на рівні МОП, але реального руху українських законодавців чи регулюючих органів у цей бік небагато. Ідеться про сексуальні домагання та гендерне насильство. Конвенція МОП 190, яку варто було б ратифікувати, є конче необхідною для українських реалій: мало жінок на будівництві можуть похизуватись тим, що жодного разу не чули брудного слова у свій бік.
Часто працедавці використовують будь-які тактики, щоб розділити трудовий колектив і не допустити солідарності: той "старий", та "тупа", той "западенець", той "донецький"... Коли трудовий конфлікт загострюється, такі речі можна почути нерідко. І слабкість Держконтролю в цьому випадку спрацьовує зовсім не на користь працівни_ць та трудящих колективів. Найманим працівни_цям та трудовим колективам стало б у нагоді розширення права на страйк, посилення відповідальності працедавців за незадекларовану працю. Проте в кабінетах реформаторів, на жаль, на порядку денному лише "лібералізація" ринку праці.